Нарис з історії кафедри зоології та екології тварин
А. Ю. Утєвський, В. П. Кудокоцев, Н. Л. Чеберяченко
Кафедра зоології та екології тварин має довгу й складну історію, що починається у 1804 році зі створення Кафедри природничої історії та ботаніки. Тоді перші лекції з зоології, разом із лекціями з мінералогії та ботаніки, почав читати професор Ф. О. Делявінь. Окремо у 1807 році було засновано Натуральний кабінет (Зоологічний музей), який у різні часи очолювали професори І. А. Криницький та І. О. Калениченко. Кафедра природничої історії та Натуральний кабінет стали фундаментом для створення у 1835 р. Кафедри зоології на фізико-математичному відділенні філософського факультету. Тоді її очолив І. А. Криницький (член Московського товариства дослідників природи, Йєнського мінералогічного товариства та член-кореспондент Гейдельберзького товариства дослідників природи). І. А. Криницький досліджував орнітофауну, приділяв увагу молюскам, рибам, амфібіям, рептиліям та ссавцям. У 1845 р. кафедру очолив А. В. Чернай, водночас декан фізико-математичного факультету. Перед тим він пройшов стажування в наукових закладах Берліна, Парижа, Лейдена, Відня та Лондона. Професор Чернай почав викладати загальну та спеціальну зоологію, порівняльну анатомію, ембріологію, гістологію, фізіологію. У 1862-1864 рр. він був вчителем майбутнього Нобелевського лауреата І. І. Мечнікова. Під час навчання в Харківському університеті Мечніков надрукував кілька робіт з біології інфузорій та червів.
Проф. Іван Андрійович Криницький
Проф. Іван Осипович Калениченко
Проф. Олександр Вікентьєвич Чернай
З 1863 року кафедра зоології включає два відділення – порівняльної анатомії та систематики тварин і анатомії людини та фізіології тварин. У наступні роки кафедру очолювали професори О. Ф. Брандт, П. Т. Степанов, О. М. Нікольський, П. П. Сушкін та працювали А. В. Шидловський (гідробіологія), Т. Е. Тімофеєв (водні безхребетні), В. В Рейнгард., М. Ф. Кащенко (медична ембріологія), М. М. Сомов (орнітологія), Є. А. Шульц (зоологія безхребетних) та інші. Академік О. М. Нікольський проводив дослідження в галузі іхтіології і герпетології, та описав нові види тварин. П. П. Сушкін один з найвидатніших орнітологів розвивав фауністичні та зоогеографічні напрямки в орнітології, зробив вагомий внесок у розвиток еволюційної теорії. Зоолого-біоценологічні дослідження, що були закладені Нікольським і Сушкіним, продовжив проф. В. В. Станчинський. У співавторстві з Д. Н. Кашкаровим він вперше в СРСР видав підручник з зоології хребетних, що був побудований за екологічним принципом. У 1933 р. професора В. В. Станчинського було репресовано.
Титульна сторінка праці професора А.В.Черная (1852):
“Фауна Харьковской губернии и прилежащих к ней мест”
Після революції 1917 року система університетів значно трансформується. Вони розділяються на різні навчальні та наукові заклади, іноді повністю втрачають назву університету. У 1919 році створюється науково-дослідна кафедра зоології під головуванням проф. О. М. Нікольського, яка існувала 10 років. Тоді студенти відразу, разом із навчанням, залучались до наукової роботи для прискореної підготовки науковців. У 1920 р. відновляється робота каф. зоології безхребетних на чолі з проф. Г. Ф. Арнольдом. У 1935 р. він очолив ЗооБІН (Зоолого-біологічний інститут, м. Харків). Г. Ф. Арнольд розширив філогенетичні, ембріологічні та гідробіологічні дослідження. Під його впливом сформувались такі значні постаті, як гідробіолог проф. М. М. Фадєєв, ембріолог проф. Е. Ю. Уманський, систематик та еволюціоніст проф. Е. І. Лукін, паразитолог проф. Н. М. Шевченко. Ще у ті роки Фадєєв своїми дослідженнями у галузі санітарної гідробіології закладав підвалини для розбудови системи водопостачання та моніторингу якості води в Харкові, які були реалізовані вже після його смерті (1932 р.) та після Великої вітчизняної війни. Його ім’ям названо один вид і один рід п’явок. У 1923 р. біологічний факультет відвідав Фрітьоф Нансен де він спеціально зустрічався з Г. Ф. Арнольдом та М. М. Фадєєвим. Морські гідробіологічні дослідження розпочав проф. В. Л. Паулі, який у 1926-1930 рр. очолював Карадазьку біостанцію.
До історії кафедри
Посилання:
Криницький І.А.
Каленіченко І.О.
Чернай О.В.
Брандт О.Ф.
Степанов П.Т.
Сомов М.М.
Сушкін П.П.
Нікольський О.М.
Родіонова Т.В.
Станчінський В.В.
Воронцов Є.М.
Арнольд Г.Ф.
Волчанецький І.Б.
Мєдвєдєв С.І.
Калабухов М.І.
Божко М.П.
Шевченко Н.М.
Шапіро Д.С.
Уманський Е.Ю.
Кудокоцев В.П.
Гельфенбейн Л.Л.
Масловський А.Д.
Капралова Н.І.
Зубко Я.П.
Мілютін М.Г.
Лісецький О.С.
Козирєв Г.С.
Жукова С.В.
Левчинська Г.М.
Василевська Л.К.
Данченко Л.К.
Кривицький І.О.
Єсилевська М.А.
Крапивний О.П.
Назаров В.М.
Бартєнєв О.Ф.
Токарський В.А.
Проф. Павло Тихонович Степанов
Проф. Олександр Михайлович Нікольский
Проф. Петро Петрович Сушкін
У 1928 р. було створено кафедру ентомології, яку очолив видатний дослідник, проф. В. Г. Аверін. Кафедру було об’єднано з кафедрою зоології безхребетних у 1932 р.
Е. Ю. Уманський у 1935-43 рр. очолював каф. зоології хребетних, де виконав класичні дослідження в галузі експериментальної зоології, ембріології та регенерації. Під час Великої вітчизняної війни очолював кафедру в Об’єднаному Українському університеті в евакуації в м. Кизил-Орда (Казахстан). Після війни, він двічі очолював кафедру зоології безхребетних. Під час війни кафедру було перетворено у каф. зоології та анатомії людини. Її очолювали видатний анатом проф. Г. С. Козирев та афідолог проф. М. П. Божко. В. П. Кудокоцев, який тоді навчався на цій кафедрі, а потім пішов на фронт та служив в артилерійській розвідці, після війни продовжив дослідження Е. Ю. Уманського та зробив значний внесок у розуміння онтогенетичних та філогенетичних особливостей регенераційних процесів. З 1970 р. до 1991 р. доцент В. П. Кудокоцев був членом Наукової ради відділення загальної біології АН СРСР за напрямком «Закономірності індивідуального розвитку тварин та керування процесами онтогенезу» та членом секції ембріології Національного комітету радянських біологів, а також останнім завідувачем кафедри зоології безхребетних та гідробіології.
Після поверненні з евакуації у 1944 р. були відтворені кафедри зоології хребетних (проф. В. Б. Волчанецький) та зоології безхребетних (проф. Е. Ю. Уманський).
У 1945 р. створюється кафедра гідробіології на чолі с уже відомим тоді систематиком і еволюціоністом Є. І. Лукіним. У різні роки Є. І. Лукін описав 3 роди та 3 види п’явок. Під час війни він очолював кафедру гідробіології та іхтіології Томського університету. Низка робіт Є. І. Лукіна 1935-1939 рр. з географічної, сезонної, локальної мінливості та його узагальнююча монографія 1940 р. “Дарвинизм и географические закономерности в изменении организмов” стали вагомим внеском в розбудову синтетичної теорії еволюцій (СТЕ). Науковій роботі проф. Є. І. Лукіна багато разів заважала «сталінська система керування наукою». Після горезвісної сесії ВАСХНИЛ 1948 р., організованої академіком Т. Д. Лисенко, що призвела до руйнації еволюційної біології та генетики в СРСР, проф. Є. І. Лукіна було звільнено з Харківського університету. У подальшому він працював у Харківському зооветеринарному інституті. Дослідження світової фауни п’явок продовжили д.б.н. В. М. Епштейн (описав 12 родів та 15 видів) та його учні доценти А. Ю. Утєвський та С. Ю. Утєвський.
У 1946 р. створюється кафедра експериментальної екології на чолі з видатним екологом проф. М. І. Калабуховим. Професор Калабухов заклав основи експериментальної екології, екології гризунів та багато іншого. Потім кафедру експериментальної екології об’єднали (1950 р.) з каф. гідробіології на чолі з М. І. Калабуховим. Після від’їзду Калабухова у 1951 р. та переходу до протичумної системи МОЗ СРСР кафедра проіснувала до 1962 р.
У 1946 р. вдруге створено кафедру ентомології на чолі з видатним ентомологом, біоценологом і зоогеографом проф. С. І. Медвєдєвим. Він описав 148 нових видів, 7 родів, 25 підродів комах, 162 личинки та лялечки для різних видів жуків. На честь Сергія Івановича названо 29 нових видів комах. Доцент В. М. Грамма описав два нових види жуків родини Haliplidae. Професор Д. С. Шапіро (1887-1976) вивчала фауну деяких родин жуків, підготувала значну кількість публікацій та визначників з цього напрямку, описала 4 нових види жуків-земляних блошок. Професор М. П. Божко (1896-1986) починала свою роботу з проф. В. В. Станчинським та зробила вагомий внесок в дослідження протистофауни почв Асканія-Нова, тихоходок, попелиць. Нею описано новий рід та 80 видів та підвидів попелиць. У галузі медичної ентомології працювала проф. А. К. Шевченко (1919-1987). Вона досліджувала фауну мокреців України.
У 1971 р. на основі кафедр ентомології та каф. зоології безхребетних було створено каф. зоології безхребетних та гідробіології на чолі з проф. Г. Л. Шкорбатовим. Він досліджував еколого-фізіологічні механізми акліматизації різних видів риб, взаємозв’язок адаптацій та темпів еволюції, розробляв теорії еволюційного квантування та концепції біологічного виду. При ньому були розпочаті дослідження механізмів формування іхтіофауни водосховищ. У цьому напрямку працювали доценти А. Д. Масловський, В. В. Дукіна, В. М. Назаров, І. О. Губін та наукові співробітники А. М. Колесник та В. С. Творовський. Доцент В. М. Назаров, випускник Московського університету, у подальшому (до 1990 р.) очолював об’єднану кафедру зоології та екології тварин. Завдяки ентузіазму В. С. Творовського було створено лабораторію екології водних організмів в с. Мартова для моніторингових досліджень Печенізького водосховища. Проф. Н. М. Шевченко та доцент Л. К. Василевська виконали класичні дослідження з паразитології. Ними проведено дослідження з екологічної паразитології, гельмінтофауни хребетних та безхребетних тварин, іхтіопаразитології. Ними створено унікальну колекцію паразитів різних тварин.
Проф. Ілля Борисович Волчанецький
Доцент Олександр Сергійович Лисецький
Проф. Олександр Павлович Крапивний
Професор І. Б. Волчанецький, випускник Московського університету (1918 р.), працював у Харківському університеті з 1935 р. по 1974 р. та проводив дослідження у галузі фауністики, зоогеографії, систематики та еволюції птахів. Йому належать фундаментальні дослідження дятлоподібних птахів. Він організував низку експедицій Україною, до Поволжя, Зауралля, Кавказу, Молдови. В експедиціях було зібрано багату колекцію птахів. У коло його інтересів входили екосистеми полезахисних насаджень, природна осередковість особливо небезпечних інфекцій, біологічні методи боротьби тощо. Вагомий внесок у зоологію хребетних внесли доценти Я. П. Зубко, О. С. Лисецький, М. А. Єсилевська, О. О. Ткаченко, І. О. Кривицький, професор О. П. Крапивний. О. С. Лисецький, почесний член Українського товариства охорони природи, завідував каф. зоології хребетних та проводив дослідження орнітофауни лівобережної України, нижнього Придніпров’я та інших регіонів колишнього СРСР. Він також зібрав одну з найбільших колекцій метеликів колишнього СРСР, яка зараз зберігається в Музеї природи ХНУ.
М. А. Єсилевська представник морфологічного напрямку в орнітології, вивчала механіку польоту птахів, учасник багатьох експедицій, почесний член Українського товариства охорони природи. І. О. Кривицький (1935-2008) випускник кафедри зоології хребетних, перед приходом до Харківського університету у 1974 р. був директором Кургальджинського заповідника (Казахстан), та викладав у Харківському педагогічному інституті. Досліджував адаптивні форми поведінки та екології тварин в умовах антропогенної трансформації навколишнього середовища, автор більш ніж 250 робіт з проблем орнітології, екології, охорони природи та заповідної справи. Багато років був віцепрезидентом Орнітологічного товариства НАН України, головним спеціалістом Міністерства природних ресурсів та охорони природи по Харківській області. Значний внесок у розвиток зоології хребетних зробив професор О. П. Крапивний. Після закінчення Харківського університету проводив орнітологічні та екологічні дослідження у заповіднику «Біловезька пуща» (Білорусь). Олександр Павлович зазнав безпідставної критики й утисків з боку партійного керівництва СРСР та особисто М. С. Хрущова. Незважаючи на складні обставини О. П. Крапивний зробив суттєвий внесок у розуміння екологічної обумовленості складних форм поведінки птахів та ссавців. З 1980 р. очолював кафедру зоології хребетних, а потім об’єднану кафедру зоології та екології тварин. Проф. О. П. Крапивний розробив оригінальні курси «Зоопсихологія», «Екологія поведінки», організував ряд експедицій на Тян-Шань, у Заполяр’я, Середню Азію.
Сучасні наукові напрямки
У теперішній час зберігаються основні наукові напрями, що були закладені у попередні часи. Розроблені та викладаються нові курси – Консерваційна біологія, Теорія і методи зоологічної систематики, Філогенетика, Океанологія, Іхтіологія та систематика риб, Морськи ссавці, Промислова аквакультура.
Теріологічний напрям очолював професор В. А. Токарський, голова Харківського теріологічного товариства. Особлива увага в дослідженнях приділяється бабакам, їхній популяційній та репродуктивній біології, екології. Автор монографії з біології бабаків та кількох видань підручника з зоології хребетних. Для дослідження біології бабаків В. А. Токарський здійснив низку експедицій територією колишнього Радянського Союзу включно з 6-ма експедиціями на Камчатку. Завдяки цим дослідженням відтворено популяцію бабаків на Лівобережній Україні. Також у цьому напрямку працюють ст.н.с. В. І. Ронкін та ст. н. с. Г. О. Савченко.
Орнітологічний напрямок представляє доцент Т.А. Атемасова. Досліджуються динаміка видового складу та структурних показників орнітофауни, пропонуються нові підходи щодо вдосконалення мережі природно-заповідних територій. Ці дослідження виконуються у постійному співробітництві з групою екологічних проблем Інституту біології ХНУ. Т. А. Атемасова є секретарем Харківського відділення товариства охорони птахів, членом міжнародної робочої групи «Журавлі Євразії», робочої групи «Птахи басейну Сіверського Дінця».
У галузі герпетології працює професор Д.А. Шабанов. Виконуються дослідження популяційної і репродуктивної біології ропух та жаб Харківської області. Автор кількох підручників з біології та зоології для середньої школи. Голова Харківського відділення герпетологічного товариства.
Іхтіологічний напрям отримав новий поштовх з приходом у 2005 р. доцента Г.О. Шандикова. Сфера наукових інтересів Г. О. Шандикова біля 30 років пов’язана з дослідженнями в Антарктиці. З 1982 по 2010 рр. він приймав участь у 9 вітчизняних та міжнародних антарктичних експедиціях, включаючи 2 експедиції на аргентинські антарктичні станції “Jubani” і “Primavera”, та 7 морських експедицій. Відвідав з науковими візитами такі антарктичні станції та лабораторії, як “Alfred Faure” (Франція), “Port-aux-Français” (Франція), “Беллінсгаузен” (Росія), “San Martin” (Аргентина), “Marambio” (Аргентина), “refugio Gurruchaga” (Аргентина), “Dallmann Laboratory” (Німеччина), “Presidente Eduardo Frei” (Чилі), “Artigas” (Уругвай), “Great Wall” (Китай). Працюючи у напрямку систематики, морфології і біології риб Г. О. Шандиков описав 8 нових видів та 2 підвиди антарктичних риб. Зараз проводиться ревізія білокровкових антарктичних риб (Channichthyidae) роду Channichthys, антарктичних бородаток роду Pogonophryne (Artedidraconidae) та риб прісноводної іхтіофауни України.
Розпочато дослідження біорізноманіття Арктики (доцент С. Ю. Утєвський) та біорізноманіття Антарктики (зав. кафедрою А. Ю. Утєвський), водойм Сибіру та далекосхідних морів. Доцент С. Ю. Утєвський описав 5 нових видів та 2 роди риб’ячих п’явок (Piscicolidae) з північної частини Тихого, новий вид медичної п’явки Hirudo orientalis, організовував експедиції на о. Сахалін, до Казахстану, Узбекистану, Азербайджану, Північний Кавказу, Далекого Сходу, комплексні експедиції територією України. Працює в галузі систематики та молекулярної філогенетики п’явок світової фауни та біології медичних п’явок. Є співавтором двох монографій з фауни безхребетних Тихого океану. Керував міжнародними дослідницькими проектами INTAS, 5-ма білатеральними проектами Україна-Словенія, білатеральним Російько-українським проектом, читав лекції з молекулярної філогенетики та філогеграфії в університеті міста Ольштін (Польша), проходив стажування на кафедрі зоології Кебриджського університету (Великобританія). А. Ю. Утєвський описав 4 нових види риб’ячих п’явок (Piscicolidae) з вод Антарктики та 2 нових види з узбережжя Південної Африки, брав участь у експедиціях до Білого, Баренцева, Карського морів. У якості біолога-зимівника 8-ї Української антарктичної експедиції працював 14 місяців на антарктичній станції «Академік Вернадський» (Аргентинські острови). Там він здійснив 104 занурення у антарктичні води, зібрав колекцію безхребетних для Музею природи ХНУ, зробив велику кількість підводних фото-відеозйомок, що використовуються у документальних та науково-популярних фільмах та навчальному процесі. Очолював біологічний загін 17-ї Української антарктичної експедиції, спрямований на підводні дослідження. У цей час виконав 50 дослідницьких занурень. Керував білатеральним Російсько-Українським дослідницьким проектом, проектами, повязаними з виконанням Державної програми досліджень України в Антарктиці. У 2010 очолював Першу Українську Арктичну єкспедицію на острів Svalbard (Шпіцберген), де також керував підводними дослідженнями. Проходив стажування в Інституті океанології АН Польщі, на кафедрі зоології Кембриджського університету та Британській антарктичній службі (Кембридж, Великобританія). Голова Товариства сприяння підводній діяльності. Автор та співавтор 4 монографій.
На кафедрі розпочато дослідження паразитів ракоподібних – викладач М. Ю. Колесникова. Вона пройшла стажування в Міжнародному Університеті UNIS та отримала його диплом, двічі в Університеті Любляни (Словенія), ембріологічній школі Московського державного університету. Біологію паразитів амфібій, антарктичних риб, та медичних п’явок досліджує викладач М. В. Коваленко. Вона пройшла стажування в Університеті Торонто (Канада) та в ембріологічній школі Московського державного університету. Ентомологічний напрямок підтримує доцент О. Ф. Бартєнєв – провідний фахівець з найбільшої групи ксилофільних жорсткокрилих – скрипунів, автор монографії «Жуки-скрипуни Лівобережної України та Криму». Доцент Бартєнєв є учасником багатьох експедицій територією колишнього СРСР. Дослідження ксилофагів продовжує викладач В. В. Терехова. Дослідження у галузі біорізноманіття та екології павукоподібних Лівобережної України проводить ст. н. с. Н. Ю. Полчанінова.
На кафедрі створено фондові наукові колекції – паразитологічну, ентомологічну, іхтіологічну.
У статті використовувані архівні фото і фотокопії документів, а також фото тварин Геннадія Шандикова